Точність лабораторних досліджень безпосередньо залежить від якості зразків біологічного матеріалу. Навіть незначні зміни в складі венозної крові можуть призвести до суттєвих спотворень результатів аналізів і, як наслідок, до хибної діагностики. Одним із таких заважаючих чинників є іктеричність сироватки – стан, за якого зразки крові набувають характерного жовтуватого відтінку.
Іктеричність сироватки – це підвищений вміст білірубіну в зразку крові, що візуально проявляється жовтим забарвленням різної інтенсивності. Індекс іктеричності кількісно відображає ступінь цього забарвлення і є важливим показником для оцінки надійності результатів лабораторних тестів.
Мета цієї статті – пояснити механізми впливу іктеричності на результати досліджень, особливо в галузі коагулології, та представити сучасні методи мінімізації похибок, викликаних цим фактором.
Причини іктеричності сироватки
Основним винуватцем іктеричності зразків крові є білірубін – жовто-помаранчевий пігмент, що утворюється під час розпаду гемоглобіну. У нормі білірубін постійно утворюється в організмі й виводиться печінкою, але за різних патологічних станів його концентрація може суттєво зростати.
Іктеричність сироватки найчастіше обумовлена різними захворюваннями печінки, що призводять до різкого підвищення рівня білірубіну в крові. Цікаво, що іноді підвищення рівня білірубіну може бути пов’язане з тривалим голодуванням пацієнта перед аналізом, хоча навіть тривала відмова від їжі у здорової людини рідко призводить до значної іктеричності отриманої сироватки.
Найбільш поширені причини іктеричної сироватки включають:
- Захворювання печінки (гепатити, цироз, пухлини)
- Патології жовчовивідних шляхів (холецистит, жовчнокам’яна хвороба, обструкція)
- Гемолітичні стани (гемолітична анемія, гемолітична хвороба новонароджених)
- Генетичні порушення метаболізму білірубіну (синдром Жильбера, Криглера-Найяра)
Високий індекс іктеричності може бути зумовлений як патологічними факторами, так і чинниками преаналітичного етапу лабораторного дослідження.
Окрім уже згаданих захворювань печінки та жовчовивідних шляхів, варто відзначити особливості вікових фізіологічних станів. Наприклад, у новонароджених, особливо у недоношених дітей, майже в 80% випадків на 2–3 добу життя виникає фізіологічна жовтяниця. Для нормалізації рівня білірубіну в крові немовляти зазвичай потрібно близько двох тижнів.
Цікаво, що навіть дієтичні чинники можуть впливати на іктеричність зразків крові. Надмірне вживання продуктів, багатих на бета-каротин (наприклад, моркви), або прийом вітамінних добавок із високим вмістом цієї речовини може призвести до підвищеної концентрації показника і, як наслідок, до отримання іктеричного зразка.
Візуально іктеричність може варіювати від ледь помітного солом’яно-жовтого відтінку до насиченого бурштинового кольору при надзвичайно високих концентраціях білірубіну. Важливо підкреслити, що навіть слабка іктеричність сироватки може суттєво впливати на аналітичні процеси.
Вплив іктеричності на лабораторні тести
Іктеричність зразків крові створює серйозні проблеми при проведенні лабораторних досліджень, особливо тих, що базуються на фотометричних принципах. Білірубін поглинає світло в діапазоні 340–500 нм, що призводить до інтерференції з багатьма біохімічними методиками.
Особливо важливо розуміти, що за іктеричною сироваткою часто неможливо виконати достовірний аналіз через спотворення значень лабораторних показників. Ця проблема пов’язана з особливостями використовуваних методів дослідження та специфікою лабораторного обладнання.
На жаль, до отримання зразка венозної крові передбачити його іктеричність практично неможливо. Якщо отриманий зразок демонструє ознаки іктеричності, слід попередити пацієнта про ймовірну потребу в повторному заборі крові. При цьому важливо враховувати, що не завжди можливо скоригувати підвищений рівень білірубіну в крові – в таких випадках необхідно поінформувати лабораторію про особливості стану здоров’я пацієнта, щоб це було враховано під час досліджень.
Особливо чутливі до іктеричності сироватки такі важливі біохімічні параметри, як креатинін, холестерин, ферменти печінки та показники вуглеводного обміну. Залежно від методики, іктеричність може призводити як до хибного завищення, так і до заниження результатів.
У коагулологічних дослідженнях білірубін може суттєво спотворювати результати визначення протромбінового індексу (ПТІ), міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) та активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ). Це особливо критично, зважаючи на те, що багато пацієнтів із захворюваннями печінки мають як підвищений рівень білірубіну, так і порушення коагуляції, що потребують точного моніторингу.
Роль коагулометрів у роботі з іктеричними зразками
Сучасні коагулометри використовують два основні принципи вимірювання: оптичний і механічний. Оптичні коагулометри визначають час згортання, реєструючи зміни оптичної щільності реакційної суміші. Саме ці системи є найбільш уразливими до іктеричності сироватки, оскільки білірубін створює додаткове поглинання світла.
Механічні коагулометри, що використовують електромагнітний принцип детекції утворення фібринового згустку, значно менш чутливі до іктеричності зразків крові. Проте вони мають низку інших обмежень, зокрема нижчу продуктивність.
Сучасні автоматичні аналізатори часто мають вбудовані алгоритми компенсації інтерференції, здатні частково скоригувати вплив іктеричної сироватки на результати аналізів.
Методи виявлення та мінімізації іктеричності
Для кількісної оцінки іктеричності більшість новітніх біохімічних аналізаторів автоматично вимірюють індекс іктеричності при кожному дослідженні. Цей показник дозволяє лаборанту оцінити потенційний вплив білірубіну на результати аналізів і вжити відповідних заходів.
Для мінімізації впливу іктеричності на результати лабораторних досліджень рекомендується:
- Ретельно контролювати преаналітичний етап: правильний забір венозної крові, транспортування та зберігання зразків.
- Використовувати методики й реагенти, стійкі до інтерференції білірубіну.
- Застосовувати коагулометри з розширеними можливостями корекції інтерференцій, такі як TS4000 від компанії HTI, які дозволяють отримувати достовірні результати навіть при роботі з іктеричними зразками.
На завершення, іктеричність сироватки є серйозною проблемою в лабораторній діагностиці, яка потребує уваги та застосування відповідних коригуючих заходів. Розуміння механізмів впливу білірубіну на результати досліджень дозволяє лаборантам мінімізувати похибки та забезпечувати клініцистів достовірною інформацією для прийняття правильних терапевтичних рішень.
