Уробіліноген — це безбарвний продукт розпаду білірубіну, який утворюється у товстому кишечнику під дією бактеріальної мікрофлори. Він є важливою ланкою метаболізму жовчних пігментів у нашому організмі. Частина уробіліногену виводиться природним шляхом з калом, а частина повторно всмоктується в кров і виводиться нирками разом із сечею.
У медичній діагностиці рівень уробіліногену є важливим біомаркером, який допомагає оцінити функціональний стан печінки, жовчовивідних шляхів та стан еритроцитів крові. Цей показник входить до стандартного загального аналізу сечі і може надати цінну інформацію про здоров'я пацієнта.
У цій статті ми детально розглянемо, як утворюється уробіліноген, які його нормальні показники в сечі, про які патологічні стани можуть свідчити підвищені або знижені рівні, а також як правильно інтерпретувати результати аналізів.
Як утворюється уробіліноген?
Утворення уробіліногену в організмі — це складний багатоетапний процес, пов'язаний із метаболізмом гемоглобіну та функціонуванням печінки:
- Розпад еритроцитів — коли червоні кров'яні тільця закінчують свій життєвий цикл (приблизно 120 днів), вони руйнуються у селезінці та печінці. При цьому гемоглобін розпадається на складові компоненти, одним з яких є гем.
- Утворення білірубіну — гем трансформується в непрямий (вільний) білірубін, який є токсичним для організму. Він транспортується до печінки, де зв'язується з глюкуроновою кислотою, перетворюючись на прямий (зв'язаний) білірубін.
- Виділення в жовч і надходження в кишечник — зв'язаний білірубін секретується печінкою в жовч, яка через жовчні протоки потрапляє в дванадцятипалу кишку, а далі — в тонкий і товстий кишечник.
- Бактеріальне перетворення — у товстому кишечнику під дією ферментів мікрофлори білірубін відновлюється до безбарвної сполуки — уробіліногену.
- Рециркуляція — близько 10-20% утвореного уробіліногену знову всмоктується в кров через стінки кишечника (це явище називається ентерогепатичною циркуляцією). Частина цього уробіліногену повторно проходить через печінку і виділяється з жовчю, а частина фільтрується нирками і виводиться із сечею.
Решта уробіліногену, що залишається в кишечнику, під дією кишкових бактерій окислюється до стеркобіліну — пігменту, який надає калу характерного коричневого кольору.
Рівень уробіліногену є важливим показником, оскільки він відображає комплексний баланс між синтезом та виведенням білірубіну, а також функціональний стан печінки та її здатність до метаболізму жовчних пігментів.
Нормальні показники уробіліногену в сечі
У здорової людини уробіліноген у сечі присутній у невеликих кількостях. Референтні значення становлять зазвичай 0,2-1,0 мг/дл (або до 17 мкмоль/л). У якісному аналізі ці значення часто визначаються як "сліди" або "+/-".
На значення цього показника можуть впливати різні фізіологічні фактори:
- Вік — у дітей, особливо немовлят, рівень уробіліногену в сечі зазвичай вищий через особливості функціонування печінки та кишечника. Важливо зазначити, що у дітей до 3 місяців, які знаходяться на грудному вигодовуванні, уробіліноїди в сечі можуть бути відсутні, і це вважається нормою.
- Харчування — зміни в дієті, особливо вживання великої кількості м'яса або голодування, можуть тимчасово впливати на рівень уробіліногену.
- Фізичне навантаження — інтенсивні тренування можуть збільшувати гемоліз еритроцитів, що призводить до тимчасового підвищення рівня уробіліногену.
- Час доби — концентрація уробіліногену в сечі змінюється протягом дня, зазвичай досягаючи піку у післяобідні години.
Важливо розуміти, що навіть у межах норми можуть спостерігатися індивідуальні коливання, які не мають клінічного значення.
Підвищений уробіліноген у сечі
Підвищення рівня уробіліногену в сечі (понад 1,0 мг/дл) може вказувати на різні патологічні стани в організмі. Розглянемо основні причини такого підвищення.
Печінкові патології
Серед печінкових патологій, що призводять до підвищення уробілиногену, найчастіше зустрічаються гострий та хронічний гепатит різної етіології (вірусний, токсичний, аутоімунний). При цих станах запалення печінки призводить до порушення її здатності переробляти білірубін і уробіліноген, що надходить з кишечника. При цирозі печінки відбувається заміщення функціональної тканини органу фіброзною, що суттєво знижує його метаболічну спроможність та здатність переробляти уробіліноген. Токсичні ураження печінки, спричинені алкоголем, лікарськими препаратами (парацетамол у високих дозах, деякі антибіотики, статини) або промисловими токсинами, також порушують роботу гепатоцитів і можуть призвести до підвищення уробіліногену в сечі. Рак печінки, а також метастази в печінку від інших пухлин можуть суттєво порушувати функцію органу та спричиняти підвищений вміст уробілиногену в сечі.
Гемолітичні стани
Гемолітична анемія, як спадкова, так і набута, характеризується підвищеним руйнуванням еритроцитів, що призводить до збільшення утворення білірубіну та, відповідно, уробіліногену. Перніціозна анемія (В12-дефіцитна анемія) також може спричиняти підвищення уробіліногену через порушення нормального формування еритроцитів та їх прискорений розпад. Внутрішньосудинний гемоліз будь-якого походження призводить до вивільнення значної кількості гемоглобіну та подальшого підвищення рівня білірубіну і уробіліногену. Розсмоктування масивних гематом (наприклад, після травм або операцій) також супроводжується підвищеним руйнуванням еритроцитів та підвищенням уробілиногену в сечі. Інфекційні захворювання, що супроводжуються гемолізом, такі як малярія, сепсис та деякі бактеріальні інфекції, також можуть спричиняти підвищення рівня уробіліногену. При масивних травмах та опіках руйнування тканин часто призводить до пошкодження еритроцитів, що також є причиною підвищення цього показника в сечі.
Захворювання кишечника
Порушення моторики кишечника, зокрема запори та стаз кишкового вмісту, призводять до затримки проходження їжі та збільшення бактеріальної активності, що, у свою чергу, сприяє підвищеному утворенню уробілиногену. Кишкова непрохідність також може спричиняти значне підвищення уробілиногену через порушення нормального транзиту кишкового вмісту. Ентероколіти різної етіології можуть супроводжуватися змінами кишкової мікрофлори та порушенням метаболізму білірубіну. Дисбактеріоз кишечника, при якому відбувається зміна кількісного та якісного складу мікрофлори, також може впливати на метаболізм білірубіну і призводити до аномальних рівнів уробіліногену.
Інші причини
Серед інших причин підвищення уробіліногену в сечі варто згадати інфекції сечових шляхів, при яких деякі мікроорганізми здатні відновлювати уробіліноген до уробіліну прямо в сечовому міхурі, що може давати хибно позитивні результати аналізу. Гостра переміжна порфірія — рідкісне генетичне захворювання, пов'язане з порушенням біосинтезу гему, також може спричиняти підвищення цього показника.
Симптоми, що можуть супроводжувати підвищений уробіліноген
Підвищення уробіліногену в сечі часто супроводжується характерними клінічними проявами. Жовтяниця, що проявляється пожовтінням шкіри та склер очей, є одним із найпомітніших симптомів. Пацієнти часто звертають увагу на темний колір сечі та відчувають свербіж шкіри. Загальна слабкість та підвищена втомлюваність також є частими скаргами. Біль або дискомфорт у правому підребер'ї зазвичай супроводжують печінкові патології. Нудота та зниження апетиту часто вказують на порушення функції печінки або жовчовивідних шляхів. При інфекційних причинах може спостерігатися підвищення температури тіла.
Важливо зазначити, що ці симптоми не є специфічними саме для підвищення уробіліногену, а скоріше відображають основне захворювання, яке призвело до метаболічних порушень.
Знижений уробилиноген або його відсутність
Відсутність уробіліногену в сечі або його рівень нижче норми також є патологічним станом, який потребує медичної уваги. Розглянемо детальніше основні причини та клінічні прояви цього стану.
Обструкція жовчних шляхів
Механічна (обтураційна) жовтяниця є поширеною причиною зниження або відсутності уробілиногену в сечі. При цьому стані білірубін не може потрапити в кишечник, що унеможливлює утворення уробіліногену. Жовчнокам'яна хвороба, при якій камені у жовчному міхурі або жовчних протоках блокують відтік жовчі, є найпоширенішою причиною такої обструкції. Новоутворення в ділянці голівки підшлункової залози, жовчних проток або воріт печінки можуть стискати жовчовивідні шляхи і також призводити до відсутності уробілиногену. Стриктури жовчних проток, тобто звуження, спричинені рубцевими змінами після запалення або хірургічних втручань, є ще однією причиною блокування відтоку жовчі.
Тяжкі ураження печінки
При деяких тяжких ураженнях печінки орган практично не виробляє жовч, що призводить до повної відсутності уробіліногену в сечі. Гострий токсичний гепатит, наприклад, внаслідок отруєння грибами роду Amanita, характеризується масивним ураженням печінкових клітин. Фульмінантна печінкова недостатність — це швидкопрогресуюче ураження печінки з масивним некрозом гепатоцитів, яке також може призвести до критичного зниження вироблення жовчі. При кінцевих стадіях цирозу печінки функціональна тканина органу настільки заміщена рубцевою, що синтез і транспорт жовчі значно порушуються.
Вплив лікарських препаратів та дисбактеріоз
Тривалий прийом антибіотиків широкого спектра дії, особливо тетрациклінів і фторхінолонів, може пригнічувати нормальну мікрофлору кишечника, яка відповідає за перетворення білірубіну на уробіліноген. Дія деяких антисептиків, наприклад, сульфаніламідів, також може перешкоджати утворенню уробілиногену, впливаючи на метаболічні процеси в організмі.
Важливо зазначити, що при тяжкому дисбактеріозі кишечника, навіть не пов'язаному з прийомом антибіотиків, уробілиноїди можуть бути відсутні в сечі через недостатню кількість кишкових бактерій, необхідних для перетворення білірубіну в уробіліноген.
Клінічні прояви зниження уробіліногену
При зниженні або відсутності уробіліногену в сечі пацієнти часто мають такі симптоми:
- Інтенсивна жовтяниця з характерним зеленуватим відтінком
- Сильний свербіж шкіри
- Кал світлого (білого, сірого або глинистого) кольору
- Темна сеча (колір міцного чаю)
- Збільшення печінки та/або жовчного міхура
- Біль у правому підребер'ї
Ці симптоми є тривожними ознаками, які вимагають негайного звернення до лікаря для проведення детального обстеження та встановлення точного діагнозу.
Діагностика: як і коли визначають уробіліноген?
Визначення рівня уробіліногену в сечі є частиною стандартного загального аналізу сечі, який призначається як під час профілактичних оглядів, так і при різних захворюваннях. Цей показник має велике діагностичне значення для оцінки функціонального стану печінки, жовчовивідних шляхів та системи кровотворення.
Методи аналізу
Якісний тест є найпоширенішим методом скринінгу, який використовується в загальному аналізі сечі. Проводиться за допомогою тест-смужок (стрічкових індикаторів), що змінюють колір при контакті з уробіліногеном завдяки хімічній реакції з реактивом Ерліха або його модифікаціями. Результат зазвичай оцінюється як "негативний", "сліди" або в плюсах ("+" до "++++"). Цей метод дозволяє швидко виявити патологічні відхилення та є оптимальним для первинного скринінгу.
Напівкількісний тест також проводиться за допомогою тест-смужок, але результат порівнюється з кольоровою шкалою для приблизного визначення концентрації (наприклад, 0,2 мг/дл, 1 мг/дл, 4 мг/дл і т.д.). Такий підхід забезпечує більш точну інтерпретацію результатів порівняно з якісним тестом та дозволяє відстежувати динаміку змін показника в часі.
Кількісний тест є більш точним методом, що використовується в спеціалізованих лабораторіях. Зазвичай базується на спектрофотометричному вимірюванні або хроматографії з точним визначенням концентрації в мг/дл або мкмоль/л. Цей метод застосовується при необхідності точного моніторингу патологічних процесів або в складних діагностичних випадках.
Додаткові дослідження при виявленні відхилень
Якщо виявлено відхилення рівня уробіліногену від норми, лікар зазвичай призначає додаткові обстеження для встановлення причини:
- Біохімічний аналіз крові — визначення рівнів загального, прямого та непрямого білірубіну, печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ), загального білка та його фракцій.
- Загальний аналіз крові — для виявлення ознак гемолітичних станів або запальних процесів.
- УЗД органів черевної порожнини — дозволяє оцінити стан печінки, жовчного міхура, жовчних проток та підшлункової залози.
- Аналіз калу на стеркобілін — допомагає оцінити прохідність жовчних шляхів.
- Більш специфічні дослідження — МРТ, КТ, ЕРХПГ (ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія), біопсія печінки можуть бути призначені залежно від підозрюваного діагнозу.
Сучасні аналізатори сечі в діагностиці уробіліногену
У сучасній лабораторній практиці широко використовуються автоматизовані аналізатори сечі, які значно підвищують точність, швидкість та стандартизацію процесу визначення уробіліногену. Ці пристрої представляють собою складні оптико-електронні системи, здатні одночасно аналізувати декілька параметрів сечі, включаючи уробіліноген.
Принцип роботи сучасних аналізаторів базується на методі рефлектометрії, коли прилад вимірює інтенсивність відбитого світла від тест-зони після її змочування зразком сечі. Автоматизовані системи забезпечують більш об'єктивну оцінку кольорових змін порівняно з візуальним аналізом, що мінімізує суб'єктивний фактор та підвищує відтворюваність результатів.
Серед найбільш ефективних моделей аналізаторів сечі, що використовуються для визначення уробіліногену, варто відзначити HTI CL-50 Plus та HTI CL-500. HTI CL-50 Plus є компактним напівавтоматичним аналізатором, який ідеально підходить для невеликих лабораторій та клінік, забезпечуючи високу точність визначення уробіліногену при обробці до 50 зразків на годину. HTI CL-500 представляє собою повністю автоматизовану систему з більшою продуктивністю, здатну обробляти до 500 зразків на годину, що робить її оптимальним вибором для великих діагностичних центрів та лікарень з інтенсивним потоком пацієнтів.
Сучасні аналізатори мають вбудовані системи контролю якості, які автоматично калібруються та перевіряють стабільність роботи. Вони також оснащені функціями автоматичного розведення зразків при високих концентраціях уробіліногену, що забезпечує точність вимірювань у широкому діапазоні значень.
Важливою перевагою автоматизованих систем є можливість інтеграції з лабораторними інформаційними системами (ЛІС), що дозволяє автоматично передавати результати в електронну базу даних, мінімізуючи ризик помилок при введенні даних та прискорюючи видачу результатів лікарям.
Деякі сучасні аналізатори також оснащені функціями інтелектуального аналізу, які можуть автоматично виявляти підозрілі результати та рекомендувати додаткові дослідження. Це особливо важливо для визначення уробіліногену, оскільки його рівень може свідчити про серйозні захворювання печінки або системи кровотворення, які потребують негайної уваги лікаря.
Клінічні випадки: приклади інтерпретації
Випадок 1: Гепатит А
Пацієнт: чоловік, 35 років, скаржиться на загальну слабкість, відсутність апетиту, тяжкість у правому підребер'ї, пожовтіння шкіри та склер очей.
Результати аналізів:
- Уробіліноген у сечі: підвищений (4 мг/дл)
- Білірубін загальний: 85 мкмоль/л (підвищений)
- АЛТ: 750 Од/л (значно підвищений)
- АСТ: 500 Од/л (значно підвищений)
- Антитіла IgM до вірусу гепатиту А: позитивні
Інтерпретація: Підвищення уробіліногену в сечі в поєднанні з високими рівнями печінкових ферментів та позитивним тестом на антитіла до гепатиту А вказує на гострий вірусний гепатит А. Підвищення уробіліногену пояснюється порушенням функції печінки, яка не може ефективно видаляти уробіліноген із крові після його всмоктування з кишечника.
Випадок 2: Обструкція жовчних проток
Пацієнт: жінка, 58 років, скаржиться на інтенсивну жовтяницю, свербіж шкіри, світлий кал, темну сечу, біль у правому підребер'ї.
Результати аналізів:
- Уробіліноген у сечі: відсутній (0 мг/дл)
- Білірубін загальний: 170 мкмоль/л (значно підвищений)
- Білірубін прямий: 140 мкмоль/л (80% від загального)
- ЛФ (лужна фосфатаза): 580 Од/л (підвищена)
- УЗД: розширення внутрішньопечінкових та позапечінкових жовчних проток, об'ємне утворення в ділянці голівки підшлункової залози
Інтерпретація: Відсутність уробіліногену в сечі разом із підвищеним рівнем прямого білірубіну, світлим калом та розширенням жовчних проток на УЗД вказує на обструкцію жовчних шляхів. У цьому випадку пухлина підшлункової залози блокує відтік жовчі, що містить білірубін, у кишечник, через що уробіліноген не утворюється.
Ці приклади демонструють, що результати аналізу на уробіліноген необхідно інтерпретувати в комплексі з іншими лабораторними та інструментальними дослідженнями. Сам по собі рівень уробіліногену є важливим, але недостатнім для встановлення точного діагнозу.
Висновок
Уробіліноген — важливий діагностичний маркер, що допомагає оцінити стан печінки, жовчовивідних шляхів та процесів руйнування еритроцитів. Підвищення його рівня в сечі може свідчити про печінкові патології або гемолітичні стани, а зниження чи відсутність часто пов'язані з обструкцією жовчних шляхів.
Не слід ігнорувати відхилення цього показника від норми під час аналізу сечі, адже навіть незначні зміни можуть бути раннім сигналом серйозних патологій. Важливо пам'ятати, що лише комплексна діагностика дозволяє встановити точний діагноз і призначити адекватне лікування.
Самолікування при виявлених порушеннях рівня уробіліногену неприпустиме, оскільки може призвести до прогресування захворювання та розвитку ускладнень. Тільки кваліфікований лікар зможе правильно інтерпретувати результати аналізів та призначити необхідне лікування.
Своєчасне звернення до спеціаліста та регулярні профілактичні обстеження — запорука своєчасного виявлення та успішного лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів.
