Протромбіновий час - це лабораторний тест, що використовується для оцінки зовнішнього шляху згортання крові і функції печінки. Це важливий діагностичний інструмент у медицині, який допомагає виявляти різноманітні порушення коагуляції та стани, пов'язані з функціями печінки. Дослідження має вирішальне значення для визначення причин кровотеч або підвищеного ризику тромбоутворення, а також для моніторингу пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами.
У цій статті ми надамо визначення та пояснення ролі оцінки активності протромбіну в системі коагуляції крові. Далі детально опишемо методику аналізу протромбінової функції в лабораторних умовах, нормальні показники та їх інтерпретацію, а також відхилення від норми та їх можливі причини і медичні стани, пов'язані з ними.
Що таке протромбіновий час
Протромбіновий час (ПЧ) - це лабораторний тест, який вимірює час, необхідний для згортання крові за допомогою зовнішнього шляху коагуляції. Цей шлях активується додаванням до зразка крові тромбопластин-кальцієвої суміші, що імітує процес, який відбувається під час пошкодження судин в організмі. Дослідження відображає активність факторів згортання, які беруть участь у зовнішньому шляху коагуляції, включаючи фактори І (фібриноген), ІІ (протромбін), V, VII і X.
Процес коагуляції крові є складною послідовністю біохімічних реакцій, що включає активацію та взаємодію численних факторів згортання. Ці фактори утворюють ланцюжок реакцій, які в кінцевому підсумку призводять до перетворення розчинного фібриногену в нерозчинний фібрин, що формує кров'яний згусток. Протромбіновий час безпосередньо залежить від адекватної присутності та функціонування цих факторів.
На результати тесту протомбінової активності впливають різні фактори:
вік;
стать;
вагітність;
прийом деяких ліків (наприклад, антикоагулянтів);
певні захворювання та стани, що впливають на систему гемокоагуляції або функцію печінки.
Інтерпретація результатів дослідження повинна проводитися з урахуванням клінічної картини та анамнезу пацієнта.
Методика визначення показника
Протромбіновий час визначається шляхом лабораторного дослідження зразка цитратної плазми пацієнта. Існує кілька методів визначення, але найбільш поширеним є метод із використанням тромбопластин-кальцієвої суміші.
Процес починається з отримання зразка венозної крові пацієнта, яка збирається в пробірку з антикоагулянтом (цитратом натрію). Потім кров центрифугується для отримання плазми. У спеціальній кюветі змішується певний об'єм плазми з тромбопластин-кальцієвою сумішшю. Тромбопластин - це препарат, що містить тканинний фактор, який ініціює зовнішній шлях коагуляції. Кальцій необхідний для активації факторів згортання.
Після додавання тромбопластин-кальцієвої суміші вимірюється час, необхідний для утворення згустку в зразку плазми. Цей час і є протромбіновим часом. Результат вимірюється у секундах або відношенням до контрольного зразка (міжнародне нормалізоване відношення, МНВ).
Підготовка зразків та використання належних реагентів є критично важливими для отримання точних результатів. Процедура вимагає ретельного дотримання протоколів та стандартів якості під час всього процесу дослідження.
Норма протромбінового часу
Нормальні показники тесту різняться залежно від віку, статі та інших факторів. Зазвичай, нормальний протромбіновий час для здорових дорослих становить від 11 до 13,5 секунд. Однак, слід зазначити, що ці референтні значення можуть варіюватися в різних лабораторіях, залежно від використовуваних реагентів та методик.
У новонароджених та немовлят утворення протромбінового згустку може бути трохи подовженим через фізіологічну незрілість системи згортання крові. З віком нормальні показники протромбінового часу поступово знижуються та стабілізуються в дорослому віці.
Існують також певні гендерні відмінності в нормальних значеннях протромбінового часу. У жінок репродуктивного віку протромбіновий час може бути дещо нижчим порівняно з чоловіками через вплив естрогенів.
Результати дослідження можуть бути представлені в різних форматах:
Протромбіновий час згортання (ПЧ, с) - вказується ПЧ пацієнта з порівнянням із значеннями плазми-калібратора. В нормі ПЧ становить 10-18 секунд.
Протромбінове відношення (ПВ) - розраховується за формулою: ПЧ пацієнта / ПЧ плазми-калібратора. Нормальний діапазон ПВ становить 0,9-1,4.
Протромбіновий індекс (ПІ, %) - визначається як (ПЧ плазми-калібратора / ПЧ пацієнта) x 100%. В нормі ПІ варіюється від 70 до 130%.
Протромбіновий показник за Квіком (%) - характеризує активність факторів протромбінового комплексу та виражається у відсотках. Визначається за калібрувальним графіком, побудованим на основі вимірювань ПЧ розведень плазми-калібратора або плазми здорових осіб. Нормальне значення за Квіком приймається за 100%.
Під час інтерпретації результатів аналізу протромбінової функції важливо враховувати всі клінічні фактори, що впливають на згортання крові. Незначні відхилення від норми є клінічно незначущими, тоді як більш виражені зміни можуть вказувати на необхідність подальшого обстеження.
Причини відхилення від норми
Відхилення від нормальних показників протромбінового часу часто є результатом різних медичних станів та захворювань. Як збільшення, так і зменшення протромбінового часу можуть мати клінічне значення.
Підвищення показнику викликають:
Дефіцит факторів згортання. Нестача або зниження активності факторів згортання, які беруть участь у зовнішньому шляху коагуляції (фактори І, ІІ, V, VII і X), може призвести до подовження протромбінового часу.
Захворювання печінки. Оскільки більшість факторів згортання синтезується в печінці, захворювання печінки, такі як цироз, гепатит або пухлини печінки, можуть призвести до дефіциту факторів згортання і, як наслідок, подовження протромбінового часу.
Дефіцит вітаміну К. Вітамін К відіграє важливу роль в активації факторів згортання ІІ, VII, IX і X. Дефіцит вітаміну К, який може бути спричинений порушеннями травлення, антибіотикотерапією або іншими станами, може призвести до зниження активності цих факторів і подовження протромбінового часу.
З іншого боку, зниження протромбінового часу (скорочення) спостерігається за наступних обставин:
Гіперкоагуляційні стани. Певні стани, пов'язані з підвищеним ризиком тромбоутворення, такі як синдром антифосфоліпідних антитіл, призводять до скорочення протромбінового часу.
Прийом антикоагулянтів. Деякі ліки, такі як вітамін К-антагоністи (наприклад, варфарин) також впливають на результати скринінгового дослідження.
Холестаз. Порушення відтоку жовчі (холестаз) часто призводить до підвищення рівня факторів згортання в крові.
Слід зазначити, що протромбіновий час не є специфічним тестом для конкретного захворювання чи стану. Він відображає активність факторів зовнішнього шляху коагуляції і часто використовується в поєднанні з іншими лабораторними дослідженнями та клінічною оцінкою для встановлення діагнозу та визначення відповідного лікування.
Протромбіновий тест
Протромбіновий тест (ПТ), також відомий як протромбіновий час, є лабораторним дослідженням, яке вимірює час, необхідний для утворення згустку в зразку плазми крові після додавання тромбопластин-кальцієвої суміші. Він оцінює активність факторів зовнішнього шляху коагуляції, включаючи фактори I, II, V, VII і X.
Протромбіновий тест відрізняється від інших коагуляційних тестів, таких як активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) та тромбіновий час (ТЧ). АЧТЧ оцінює внутрішній шлях коагуляції, а ТЧ вимірює кінцеву стадію процесу згортання крові.
Результати протромбінового дослідження часто виражаються в секундах або у вигляді міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), що дозволяє краще порівнювати результати між різними лабораторіями. Референтні значення для протромбінового тесту дещо різняться в залежності від лабораторного обладнання та використовуваних реагентів.
Сучасні дослідження та нові методики
Область коагуляції крові є активним напрямком наукових досліджень, і останнім часом були зроблені значні відкриття та досягнуті прориви у розумінні процесів згортання та розробці нових діагностичних методик.
Одним з ключових напрямків досліджень є вивчення молекулярних механізмів коагуляції та взаємодії факторів згортання. Використання передових методів, таких як рентгеноструктурний аналіз, масспектрометрія та біоінформатика, допомогло детально охарактеризувати структуру та функції багатьох факторів згортання. Ці знання сприяють розробці нових терапевтичних агентів та більш точних діагностичних тестів.
Також активно вивчаються генетичні аспекти порушень згортання крові. Ідентифікація генетичних варіацій, пов'язаних з дефіцитом факторів згортання або підвищеним ризиком тромбозів, може допомогти у ранній діагностиці та персоналізованому лікуванні цих станів.
У галузі діагностики розробляються нові методики та удосконалюються існуючі тести для оцінки коагуляційного статусу. Наприклад, були розроблені автоматизовані коагулометри, які забезпечують швидке та точне вимірювання протромбінового часу та інших коагуляційних тестів.
Крім того, ведуться дослідження альтернативних методів визначення протромбінового часу - більш чутливих чи специфічними до певних порушень згортання. Наприклад, застосування модифікованих тромбопластинів або використання нових реагентів, таких як хромогенні субстрати, можуть забезпечити додаткову діагностичну інформацію.
Нарешті, все більше уваги приділяється розробці точних методів стандартизації та калібрування протромбінового тесту, щоб забезпечити порівнянність результатів між різними лабораторіями та методиками. Це є особливо важливим для моніторингу терапії антикоагулянтами та забезпечення належного контролю рівня антикоагуляції.
Безсумнівно, подальші дослідження та нові відкриття в галузі коагуляції крові продовжать вдосконалювати діагностичні методи, такі як протромбіновий тест, та сприяти кращому розумінню і лікуванню порушень коагуляції крові.